Коли я навчався у старшій школі, найгарнішим кольором, який я любив, був блакитний, і я був здивований, що колір дерев і ферм на небесах був зеленим, і мені взагалі не подобався зелений колір, доки я не побачив уві сні видіння, ніби я блукав небесами, і я побачив, що дерева та посіви були зеленими, але вони не були схожі на зелений колір та його відтінки, які ми знаємо на землі, а на зелений колір, який був красивішим за блакитний та будь-який інший колір, який я знав протягом свого життя. Це був прекрасний і дивний зелений колір, який неможливо описати, тому я вже тоді знав значення вірша: «Чого око не бачило і вухо не чуло».
Це те, що я бачив лише про колір, тож яке мені діло, що я бачу палаци, річки та красивих жінок?
О Аллах, даруй нам найвищий рай